Usuario:Servando2/probas

Coordenadas: 42°20′21″N 08°49′46″O / 42.33917, -8.82944

                                                                                                                                                                                         *Este artigo só contén as táboas de declinación de substantivos, adxectivos e pronomes e a conxugaciós dos verbos. O artigo principal é gramática do grego antigo.

DeclinaciónEditar

O artigoEditar

Masculino Feminino Neutro
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo ὁ (ho) τώ (tō) οἱ (hoi) ἡ (hē) τά (ta) αἱ (hai) τό (to) τώ (tō) τά (ta)
Acusativo τόν (ton) τώ (tō) τούς (tus) τήν (tēn) τά (ta) τάς (tas) τό (to) τώ (tō) τά (ta)
Xenitivo τοῦ (tu) τοῖν (toin) τῶν (tōn) τῆς (tēs) ταῖν (tain) τῶν (tōn) τοῦ (tu) τοῖν (toin) τῶν (tōn)
Dativo τῷ (tō) τοῖν (toin) τοῖς (tois) τῇ (tē) ταῖν (tain) ταῖς (tais) τῷ (tō) τοῖν (toin) τοῖς (tois)

NomesEditar

Primeira declinaciónEditar

Exemplos rematados en -ας ou -ηςEditar
Masculino
νεανίας (neanias) (r.: νεανῐᾱ-) Ἀτρείδης (Atreidēs) (r.: Ἀτρειδᾱ-) στρατιώτης (stratiōtēs) (r.: στρατιωτᾱ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo νεανίας νεανία νεανίαι Ἀτρείδης Ἀτρείδα Ἀτρεῖδαι στρατιώτης στρατιώτα στρατιῶται
Vocativo νεανία νεανία νεανίαι Ἀτρείδη Ἀτρείδα Ἀτρεῖδαι στρατιῶτᾰ στρατιώτᾱ στρατιῶται
Acusativo νεανίαν νεανία νεανίας Ἀτρείδην Ἀτρείδα Ἀτρείδας στρατιώτην στρατιώτα στρατιώτας
Xenitivo νεανίου νεανίαιν νεανιῶν Ἀτρείδου Ἀτρείδαιν Ἀτρειδῶν στρατιώτου στρατιώταιν στρατιωτῶν
Dativo νεανίᾳ νεανίαιν νεανίαις Ἀτρείδῃ Ἀτρείδαιν Ἀτρείδαις στρατιώτῃ στρατιώταιν στρατιώταις
Exemplos rematados en -ᾱ e -ᾰ (xen. -ᾱς)Editar
Feminino
πολιτεία (r. πολιτειᾱ-) στρατιά (r. στρατιᾱ-) ἀλήθεια (r. ἀληθειᾰ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo πολιτεία πολιτεία πολιτεῖαι στρατιά στρατιά τρατιαί ἀλήθειᾰ ἀληθείᾱ ἀλήθειαι
Vocativo πολιτεία πολιτεία πολιτεῖαι στρατιά στρατιά στρατιαί ἀλήθεια ἀληθείᾱ ἀλήθειαι
Acusativo πολιτείαν πολιτεία πολιτείας στρατιάν στρατιά στρατιάς ἀλήθειαν ἀληθείᾱ ἀληθείας
Xenitivo πολιτείας πολιτείαιν πολιτειῶν στρατιᾶς στρατιαῖν στρατιῶν ἀληθείας άληθείαιν άληθειῶν
Dativo πολιτείᾳ πολιτείαιν πολιτείαις στρατιᾷ στρατιαῖν στρατιαῖς ἀληθείᾳ ἀληθείαιν ἀληθείαις
Exemplos rematados en -ᾰ (xen. -ης)Editar
Feminino
γλῶσσα (r. γλωσσᾰ-) κώμη (r. κωμᾱ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo γλῶσσα γλώσσᾱ γλῶσσαι κώμη κώμᾱ κῶμαι
Vocativo γλῶσσα γλώσσᾱ γλῶσσαι κώμη κώμα κῶμαι
Acusativo γλῶσσαν γλώσσᾱ γλώσσας κώμην κώμᾱ κώμας
Xenitivo γλώσσης γλώσσαιν γλωσσῶν κώμης κώμαιν κωμῶν
Dativo γλώσσῃ γλώσσαιν γλώσσαις κώμῃ κώμαιν κώμαις

Segunda declinaciónEditar

Masculino Feminino Neutro
ἄνθρωπος (r. ἀνθρωπο-) ὁδός (r. ὁδο-) δῶρον (r. δωρο-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo ἄνθρωπος ἀνθρώπω ἄνθρωποι ὁδὸς ὁδὼ ὁδοὶ δῶρον δώρω δῶρα
Vocativo ἄνθρωπε ἀνθρώπω ἄνθρωποι ὁδὲ ὁδὼ ὁδοὶ δῶρον δώρω δῶρα
Acusativo ἄνθρωπον ἀνθρώπω ἀνθρώπους ὁδὸν ὁδὼ ὁδοὺς δῶρον δώρω δῶρα
Xenitivo ἀνθρώπου ἀνθρώποιν ἀνθρώπων ὁδοῦ ὁδοῖν ὁδῶν δώρου δώροιν δώρων
Dativo ἀνθρώπῳ ἀνθρώποιν ἀνθρώποις ὁδῷ ὁδοῖν ὁδοῖς δώρῳ δώροιν δώροις
Nomes contractosEditar
Masculino Neutro
περίπλους (r. περιπλοο- → περιπλου-) ὀστοῦν (r. ὀστεο- → ὀστου-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo περίπλους περίπλω περίπλοι ὀστοῦν ὀστὼ ὀστᾶ
Vocativo περίπλου περίπλω περίπλοι ὀστοῦν ὀστὼ ὀστᾶ
Acusativo περίπλουν περίπλω περίπλους ὀστοῦν ὀστὼ ὀστᾶ
Xenitivo περίπλου περίπλοιν περίπλων ὀστοῦ ὀστοῖν ὀστῶν
Dativo περίπλῳ περίπλοιν περίπλοις ὀστῷ ὀστοῖν ὀστοῖς
Segunda declinación áticaEditar
Masculino Feminino Neutro
λεὼς (r. λεω-) ἅλως (r. ἁλω-) ἀνώγεων (r. ἀνωγεω-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo λεὼς λεὼ λεῲ ἅλως ἅλω ἅλῳ ἀνώγεων ἀνώγεω ἀνώγεω
Vocativo λεὼς λεὼ λεῲ ἅλως ἅλω ἅλῳ ἀνώγεων ἀνώγεω ἀνώγεω
Acusativo λεὼν λεὼ λεὼς ἅλω(ν) ἅλω ἅλως ἀνώγεων ἀνώγεω ἀνώγεω
Xenitivo λεὼ λεῲν λεὼν ἅλω ἅλῳν ἅλων ἀνώγεω ἀνώγεῳν ἀνώγεων
Dativo λεῲ λεῲν λεῲς ἅλῳ ἅλῳν ἅλῳς ἀνώγεῳ ἀνώγεῳν ἀνώγεῳς

Terceira declinaciónEditar

Desinencias dos nomes da terceira declinaciónEditar
Masculino - Feminino Neutro
Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo ou -ες -ᾰ
Vocativo ou -ες -ᾰ
Acusativo -ᾰ -ᾰς ou -ς (-νς) -ᾰ
Xenitivo -ος (ou -ως) -οιν -ων -ος (ou -ως) -οιν -ων
Dativo -οιν -σι(ν) -οιν -σι(ν)
Temas vocálicos en -ως (xen. -ωος)Editar
Masculino
ἥρως (r. ἡρω-) Τρὼς (r. Tρω-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo ἥρως ἥρωε ἥρωες Τρὼς Τρῶε Τρῶες
Vocativo ἥρως ἥρωε ἥρωες Τρὼς Τρῶε Τρῶες
Acusativo ἥρωα ἥρωε ἥρωας Τρῶα Τρῶε Τρῶας
Xenitivo ἥρωος ἡρώοιν ἡρώων Τρωὸς Τρώοιν Τρώων
Dativo ἥρωι ἡρώοιν ἥρωσι Τρωὶ Τρώοιν Τρωσὶ
Temas vocálicos en -υς (xen. -υος)Editar
Masculino Feminino
ἰχθὺς (r. ἰχθῠ-) δρῦς (r. δρυ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo ἰχθὺς ἰχθὺε ἰχθύες δρῦς δρύε δρύες
Vocativo ἰχθὺ ἰχθύε ἰχθύες δρῦ δρύε δρύες
Acusativo ἰχθὺν ἰχθύε ἰχθῦς δρῦν δρύε δρῦς
Xenitivo ἰχθύος ἰχθύοιν ἰχθύων δρυὸς δρυοῖν δρυῶν
Dativo ἰχθύϊ ἰχθύοιν ἰχθύσι δρυῒ δρυοῖν δρυσὶ
Temas en dobre vogalEditar
Feminino Masculino Neutro
πόλις (r. πολῐ-, πολε-) πέλεκυς (r. πελεκῠ-, πελεκε-) ἄστυ (r. ἀστῠ-, ἀστε-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo πόλις πόλει πόλεις πέλεκυς πελέκει πελέκεις ἄστυ ἄστει ἄστη
Vocativo πόλι πόλει πόλεις πέλεκυ πελέκει πελέκεις ἄστυ ἄστει ἄστη
Acusativo πόλιν πόλει πόλεις πέλεκυν πελέκει πελέκεις ἄστυ ἄστει ἄστη
Xenitivo πόλεως πολέοιν πόλεων πελέκεως πελεκέοιν πελέκεων ἄστεως ἀστέοιν ἄστεων
Dativo πόλει πολέοιν πόλεσι πελέκει πελεκέοιν πελέκεσι ἄστει ἀστέοιν ἄστεσι
Temas vocálicos en -εύς, -οῦς e -αῦςEditar
Masculino Feminino
βασιλεὺς (r. βασιλευ-) βοῦς (r. βου-) γραῦς (r. γραυ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo βασιλεὺς βασιλεῖ βασιλεῖς βοῦς βόε βόες γραῦς γρᾶε γρᾶες
Vocativo βασιλεῦ βασιλεῖ βασιλεῖς βοῦ βόε βόες γραῦ γρᾶε γρᾶες
Acusativo βασιλέα βασιλεῖ βασιλέας βοῦν βόε βοῦς γραῦν γρᾶε γραῦς
Xenitivo βασιλέως βασιλέοιν βασιλέων βοὸς βοοῖν βοῶν γραὸς γραοῖν γραῶν
Dativo βασιλεῖ βασιλέοιν βασιλεῦσι βοῒ βοοῖν βουσὶ γραῒ γραοῖν γραυσὶ

Os nomes "βοῦς" e "γραῦς" son as únicas palabras do seu tipo

Temas en -ώ sen dobre vogalEditar
Feminino
ἠχὼ (r. ἠχω-, ἠχο-) Κλειὼ (r. Κλειω-, Κλειο-)
Singular Singular
Nominativo ἠχὼ Κλειὼ
Vocativo ἠχοῖ Κλειοῖ
Acusativo ἠχὼ Κλειὼ
Xenitivo ἠχοῦς Κλειοῦς
Dativo ἠχοῖ Κλειοῖ
Temas en consoante (κ, π, τ)Editar
Masculino
Velar Labial Dental
κόραξ (r.: κορακ-) γὺψ (r.: γῡπ-) τάπης (r.: ταπητ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo κόραξ κόρακε κόρακες γὺψ γῦπε γῦπες τάπης τάπητε τάπητες
Vocativo κόραξ κόρακε κόρακες γὺψ γῦπε γῦπες τάπης τάπητε τάπητες
Acusativo κόρακα κόρακε κόρακας γῦπα γῦπε γῦπας τάπητα τάπητε τάπητας
Xenitivo κόρακος κοράκοιν κοράκων γυπὸς γυποῖν γυπῶν τάπητος ταπήτοιν ταπήτων
Dativo κόρακι κοράκοιν κόραξι γυπὶ γυποῖν γυψὶ τάπητι ταπήτοιν τάπησι
Temas consonánticos en -ντ e in -αEditar
Masculino Neutro
Tema simple Tema dobre Tema simple
γίγας (r.: γιγαντ-) ὀδοὺς (r.: ὀδοντ-) γέρων (r.: γεροντ-) κτῆμα (r.: κτηματ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo γίγας γίγαντε γίγαντες ὀδοὺς ὀδόντε ὀδόντες γέρων γέροντε γέροντες κτῆμα κτήματε κτήματα
Vocativo γίγαν γίγαντε γίγαντες ὀδοὺς ὀδόντε ὀδόντες γέρον γέροντε γέροντες κτῆμα κτήματε κτήματα
Acusativo γίγαντα γίγαντε γίγαντας ὀδόντα ὀδόντε ὀδόντας γέροντα γέροντε γέροντας κτῆμα κτήματε κτήματα
Xenitivo γίγαντος γιγάντοιν γιγάντων ὀδόντος ὀδόντοιν ὀδόντων γέροντος γερόντοιν γερόντων κτήματος κτημάτοιν κτημάτων
Dativo γίγαντι γιγάντοιν γίγασι ὀδόντι ὀδόντοιν ὀδοῦσι γέροντι γερόντοιν γέρουσι κτήματι κτημάτοιν κτήμασι
Tema en nasal simpleEditar
Masculino Feminino
Ἕλλην (r. Ἑλλην-) χειμὼν (r. χειμων-) Τιτὰν (r. Τιταν-) ἀκτὶς (r. ἀκτιν-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo Ἕλλην Ἕλληνε Ἕλληνες χειμὼν χειμῶνε χειμῶνες Τιτὰν Τιτᾶνε Τιτᾶνες ἀκτὶς ἀκτῖνε ἀκτῖνες
Vocativo Ἕλλην Ἕλληνε Ἕλληνες χειμὼν χειμῶνε χειμῶνες Τιτὰν Τιτᾶνε Τιτᾶνες ἀκτὶς ἀκτῖνε ἀκτῖνες
Acusativo Ἕλληνα Ἕλληνε Ἕλληνας χειμῶνα χειμῶνε χειμῶνας Τιτᾶνα Τιτᾶνε Τιτᾶνας ἀκτῖνα ἀκτῖνε ἀκτῖνας
Xenitivo Ἕλληνος Ἑλλήνοιν Ἑλλήνων χειμῶνος χειμώνοιν χειμώνων Τιτᾶνος Τιτάνοιν Τιτάνων ἀκτῖνος ἀκτίνοιν ἀκτίνων
Dativo Ἕλληνι Ἑλλήνοιν Ἑλλησι χειμῶνι χειμώνοιν χειμῶσι Τιτᾶνι Τιτάνοιν Τιτᾶσι ἀκτῖνι ἀκτίνοιν ἀκτῖσι
Tema en nasal dobreEditar
Masculino
ποιμὴν (r. ποιμην-, ποιμεν-) ἡγεμὼν (r. ἡγεμων-, ηγεμον-) γείτων (r. γείτων-, γειτον-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo ποιμὴν ποιμένε ποιμένες ἡγεμὼν ἡγεμόνε ἡγεμόνες γείτων γείτονε γείτονες
Vocativo ποιμὴν ποιμένε ποιμένες ἡγεμὼν ἡγεμόνε ἡγεμόνες γεῖτον γείτονε γείτονες
Acusativo ποιμένα ποιμένε ποιμένας ἡγεμόνα ἡγεμόνε ἡγεμόνας γείτονα γείτονε γείτονας
Xenitivo ποιμένος ποιμένοιν ποιμένων ἡγεμόνος ἡγεμόνοιν ἡγεμόνων γείτονος γειτόνοιν γειτόνων
Dativo ποιμένι ποιμένοιν ποιμέσι ἡγεμόνι ἡγεμόνοιν ἡγεμόσι γείτονι γειτόνοιν γείτοσι
Temas en líquidaEditar
Masculino
Tema simple Tema dobre
κλητὴρ (r. κλητηρ-) ἰχὼρ (r. ἰχὼρ-) ἀθὴρ (r. ἀθηρ-, ἀθερ-) ῥήτωρ (r. ῥητωρ-, ῥητορ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo κλητὴρ κλητῆρε κλητῆρες ἰχὼρ ἲχῶρε ἰχῶρες ἀθὴρ ἀθέρε ἀθέρες ῥήτωρ ῥήτορε ῥήτορες
Vocativo κλητὴρ κλητῆρε κλητῆρες ἰχὼρ ἲχῶρε ἰχῶρες ἀθὴρ ἀθέρε ἀθέρες ῥῆτορ ῥήτορε ῥήτορες
Acusativo κλητῆρα κλητῆρα κλητῆρας ἰχῶρα ἲχῶρε ἰχῶρας ἀθέρα ἀθέρε ἀθέρας ῥήτορα ῥήτορε ῥήτορας
Xenitivo κλητῆρος κλητήροιν κλητήρων ἰχῶρος ἰχώροιν ἰχώρων ἀθέρος ἀθέροιν ἀθέρων ῥήτορος ῥητόροιν ῥητόρων
Dativo κλητῆρι κλητήροιν κλητῆρσι ἰχῶρι ἰχώροιν ἰχῶρσι ἀθέρι ἀθέροιν ἀθέρσι ῥήτορι ῥητόροιν ῥήτορσι
Temas que eliminan o "ε" na raízEditar
Masculino Neutro
πατὴρ (r. πατηρ-, πατερ-) ἀνὴρ (r. ἀνηρ-, ἀνερ-) Δημήτηρ (r. Δημητηρ,- Δημητερ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular
Nominativo πατὴρ πατέρε πατέρες ἀνὴρ ἄνδρε ἄνδρες Δημήτηρ
Vocativo πάτερ πατέρε πατέρες ἄνερ ἄνδρε ἄνδρες Δήμητερ
Acusativo πατέρα πατέρε πατέρας ἄνδρα ἄνδρε ἄνδρας Δήμητρα
Xenitivo πατρὸς πατέροιν πατέρων ἀνδρὸς ἀνδροῖν ἀνδρῶν Δήμητρος
Dativo πατρὶ πατέροιν πατράσι ἀνδρὶ ἀνδροῖν ἀνδράσι Δήμητρι
Temas en silbanteEditar
Masculino
Σωκράτης (r. Σωκρατεσ-) Περικλῆς (r. Περικλεεσ-)
Singular Plural Singular Plural
Nominativo Σωκράτης Σωκράται Περικλῆς Περικλεῖς
Vocativo Σώκρατες Σωκράται Περίκλεις Περικλεῖς
Acusativo Σωκράτη Σωκράτας Περικλέα Περικλεῖς
Xenitivo Σωκράτους Σωκρατῶν Περικλέους Περικλέων
Dativo Σωκράτει Σωκράταις Περικλεῖ -
Raíz dobre sen sufixoEditar
Neutro Feminino
βέλος (r. βελοσ-, βελεσ-) ἔδαφος (r. ἐδαφοσ-, ἐδαφεσ-) αἰδὼς (r. αἰδωσ-, αἰδοσ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular
Nominativo βέλος βέλει βέλη ἔδαφος ἐδάφει ἐδάφη αἰδὼς
Vocativo βέλος βέλει βέλη ἔδαφος ἐδάφει ἐδάφη αἰδὼς
Acusativo βέλος βέλει βέλη ἔδαφος ἐδάφει ἐδάφη αἰδῶ
Xenitivo βέλους βελοῖν βελῶν ἐδάφους ἐδαφοῖν ἐδαφῶν αἰδοῦς
Dativo βέλει βελοῖν βέλεσι ἐδάφει ἐδαφοῖν ἐδάφεσι αἰδοῖ

Nomes irregularesEditar

  • Non se inclúe o número dual en todos os nomes.
Ἄρης γυνὴ Θαλῆς ( < Θαλέης) Οἰδίπους πῦρ
Masculino Feminino Masculino Masculino Neutro
Singular Singular Plural Singular Singular Singular Plural
Nominativo Ἄρης γυνὴ γυναῖκες Θαλῆς Οἰδίπους πῦρ πυρὰ
Vocativo Ἄρες γύναι γυναῖκες —— Οἰδίπου πῦρ πυρὰ
Acusativo Ἄρη ou Ἄρην γυναῖκα γυναῖκας Θαλῆν ou Θάλητα Οἰδίπουν πῦρ πυρὰ
Xenitivo Ἄρεως γυναικὸς γυναικῶν Θαλοῦ ou Θαλέω ou Θάλητος Οἰδίποδος ou Οἰδίπου πυρὸς πυρῶν
Dativo Ἄρει γυναικὶ γυναιξὶ Θαλῇ ou Θάλητι Οἰδίποδι πυρὶ πυροῖς


Ἀπόλλων γόνυ δόρυ Ζεὺς ἧπαρ κύων ναῦς οὖς
Masculino Neutro Neutro Masculino Neutro Masculino Feminino Neutro
Singular Singular Plural Singular Plural Singular Singular Plural Singular Plural Singular Plural Singular Dual Plural
Nominativo Ἀπόλλων γόνυ γόνατα δόρυ δόρατα Ζεὺς ἧπαρ ἥπατα κύων κύνες ναῦς νῆες οὖς ὦτε ὦτα
Vocativo Ἄπολλον γόνυ γόνατα δόρυ δόρατα Ζεῦ ἧπαρ ἥπατα κύον κύνες ναῦ νῆες οὖς ὦτε ὦτα
Acusativo Ἀπόλλωνα ou Ἀπόλλω γόνυ γόνατα δόρυ δόρατα Δία ἧπαρ ἥπατα κύνα κύνας ναῦν ναῦς οὖς ὦτε ὦτα
Xenitivo Ἀπόλλωνος γόνατος γονάτων δόρατος δοράτων Διὸς ἥπατος ἡπάτων κυνὸς κυνῶν νεὼς νεῶν ὠτὸς ὤτοιν ὤτων
Dativo Ἀπόλλωνι γόνατι γόνασι δόρατι δόρασι Διὶ ἥπατι ἥπασι κυνὶ κυσὶ νηὶ ναυσὶ ὤτὶ ὤτοιν ὠσὶ


ὕδωρ χεὶρ
Neutro Feminino
Singular Plural Singular Dual Plural
Nominativo ὕδωρ ὕδατα χεὶρ χεῖρε χεῖρες
Vocativo ὕδωρ ὕδατα χεὶρ χεῖρε χεῖρες
Acusativo ὕδωρ ὕδατα χεῖρα χεῖρε χεῖρας
Xenitivo ὕδατος ὑδάτων χειρὸς χεροῖν χειρῶν
Dativo ὕδατι ὕδασι χειρὶ χεροῖν χερσὶ
  • As desinencias de dativo plural (-σι) admiten o engadido dun ν fina. Por exemplo ὁ γίγας → τοῖς γίγασι e γίγασιν e ἡ γραῦς → ταῖς γραυσὶ e γραυσίν.

AdxectivosEditar

Segunda declinaciónEditar

Tres terminacións - tres xénerosEditar
Masculino Feminino Neutro
σοφὸς (r.: σοφο-) σοφὴ (r.: σοφη-) σοφὸν (r.: σοφο-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo σοφὸς σοφὼ σοφοὶ σοφὴ σοφὰ σοφαὶ σοφὸν σοφὼ σοφὰ
Xenitivo σοφοῦ
etc..
σοφοῖν
etc..
σοφῶν
etc..
σοφῆς
etc..
σοφαῖν
etc..
σοφῶν
etc..
σοφοῦ
etc..
σοφοῖν
etc..
σοφῶν
etc..
Dúas terminacións - tres xénerosEditar
Masculino-Feminino Neutro
ἄφθονος (r.: ἀφθονο-) ἄφθονον (r.: ἀφθονο-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo ἄφθονος ἀφθόνω ἄφθονοι ἄφθονον ἀφθόνω ἄφθονα
Xenitivo ἀφθόνου
etc..
ἀφθόνοιν
etc..
ἀφθόνων
etc..
ἀφθόνου
etc..
ἀφθόνοιν
etc..
ἀφθόνοιν
etc..

Terceira declinaciónEditar

Temas en vogalEditar
  • Tres terminacións en ῠς-, ειᾰ-, e -ῠ
Masculino Feminino Neutro
βαθὺς (r. βαθυ-) βαθεῖα (r. βαθε-) βαθὺ (r. βαθυ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo βαθὺς βαθεῖ βαθεῖς βαθεῖα βαθεία βαθεῖαι βαθὺ βαθεῖ βαθέα
Vocativo βαθὺ βαθεῖ βαθεῖς βαθεῖα βαθεία βαθεῖαι βαθὺ βαθεῖ βαθέα
Acusativo βαθὺν βαθεῖ βαθεῖς βαθεῖαν βαθεία βαθείας βαθὺ βαθεῖ βαθέα
Xenitivo βαθέος βαθέοιν βαθέων βαθείας βαθείαιν βαθειῶν βαθέος βαθέοιν βαθέων
Dativo βαθεῖ βαθέοιν βαθέσι βαθείᾳ βαθείαιν βαθείαις βαθεῖ βαθέοιν βαθέσι
Dúas terminacións - tres xénerosEditar
Masculino - Feminino Neutro
εὐδαίμων - εὔδαιμον (r. εὐδαιμον-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo εὐδαίμων εἰδαίμονε εὐδαίμονες εὔδαιμον εὐδαίμονε εὐδαίμονα
Vocativo εὔδαιμον εὐδαίμονε εὐδαίμονες εὔδαιμον εὐδαίμονε εὐδαίμονα
Acusativo εὐδαίμονα εἰδαίμονε εὐδαίμονας εὔδαιμον εὐδαίμονε εὐδαίμονα
Xenitivo εὐδαίμονος ἐὐδαιμόνοιν εὐδαιμόνων εὐδαίμονος εὐδαιμόνοιν εὐδαιμόνων
Dativo εἰδαίμονι εὐδαιμόνοιν εὐδαίμοσι εὐδαίμονι εἰδαιμόνοιν εἰδαίμοσι
Masculino - Feminino Neutro
σώφρων - σῶφρον (r. σωφρον-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo σώφρων σώφρονε σώφρονες σῶφρον σώφρονε σώφρονα
Vocativo σῶφρον σώφρονε σώφρονες σῶφρον σώφρονε σώφρονα
Acusativo σώφρονα σώφρονε σώφρονας σῶφρον σώφρονε σώφρονα
Xenitivo σώφρονος σωφρόνοιν σωφρόνων σώφρονος σωφρόνοιν σωφρόνων
Dativo σώφρονι σωφρόνοιν σώφροσι σώφρονι σωφρόνοιν σώφροσι
Temas en silbante, dúas terminacións - tres xénerosEditar
Masculino - Feminino Neutro
ἀληθὴς - ἀληθὲς (r. ἀληθεσ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo ἀληθὴς ἀληθεῖ ἀληθεῖς ἀληθὲς ἀληθεῖ ἀληθῆ
Vocativo ἀληθὲς ἀληθεῖ ἀληθεῖς ἀληθὲς ἀληθεῖ ἀληθῆ
Acusativo ἀληθῆ ἀληθεῖ ἀληθεῖς ἀληθὲς ἀληθεῖ ἀληθῆ
Xenitivo ἀληθοῦς ἀληθοῖν ἀληθῶν ἀληθοῦς αληθοῖν ἀληθῶν
Dativo ἀληθεῖ ἀληθοῖν ἀληθέσι ἀληθεῖ ἀληθοῖν ἀληθέσι
Masculino - Feminino Neutro
εὐώδης - εὐῶδες (r. εὐωδεσ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo εὐώδης εὐώδει εὐώδεις εὐώδες εὐώδει εὐώδη
Vocativo εὐῶδες εὐώδει εὐώδεις εὐῶδες εὐώδει εὐώδη
Acusativo εὐώδη εὐώδει εὐώδεις εὐῶδες εὐώδει εὐώδη
Xenitivo εὐώδους εὐώδοιν εὐωδῶν εὐώδους εὐώδοιν εὐωδῶν
Dativo εὐώδει εὐώδοιν εὐώδεσι εὐώδει εὐώδοιν εὐώδεσι
  • Os adxectivos rematados en -ώδης, -ώλης ou -ήρης declínanse como εὐώδης. O resto sobe o acento en varias formas. Estes adxectivos declínanse da seguinte maneira:
Masculino - Feminino Neutro
συνήθης - σύνηθες (r. συνηθεσ-)
Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo συνήθης συνήθει συνήθεις σύνηθες συνήθει συνήθη
Xenitivo συνήθους συνήθοιν συνήθων συνήθους συνήθοιν συνήθων
Dativo συνήθει συνήθοιν συνήθεσι συνήθει συνήθοιν συνήθεσι
Acusativo συνήθη συνήθει συνήθεις σύνηθες συνήθει συνήθη
Vocativo σύνηθες συνήθει συνήθεις σύνηθες συνήθει συνήθη

Adxectivos irregularesEditar

"πολὺς" e "μέγας"Editar
πολύς, πολλή, πολὺ (r. πολυ-, πολλο-) μέγας, μεγάλη, μέγα (r. μεγα-, μεγαλο-)
Masculino Feminino Neutro Masculino Feminino Neutro
Singular Plural Singular Plural Singular Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo πολὺς πολλοὶ πολλὴ πολλαὶ πολὺ πολλὰ μέγας μεγάλω μεγάλοι μεγάλη μεγάλα μεγάλαι μέγα μεγάλω μεγάλα
Vocativo πολὺ πολλοὶ πολλὴ πολλαὶ πολὺ πολλὰ μέγα μεγάλω μεγάλοι μεγάλη μεγάλα μεγάλαι μέγα μεγάλω μεγάλα
Acusativo πολὺν πολλοὺς πολλὴν πολλὰς πολὺ πολλὰ μέγαν μεγάλω μεγάλους μεγάλην μεγάλα μεγάλας μέγα μεγάλε μεγάλα
Xenitivo πολλοῦ πολλῶν πολλῆς πολλῶν πολλοῦ πολλῶν μεγάλου μεγάλοιν μεγάλων μεγάλη μεγάλαιν μεγάλων μεγάλου μεγάλοιν μεγάλων
Dativo πολλῷ πολλοῖς πολλῇ πολλαῖς πολλῷ πολλοῖς μεγάλῳ μεγάλοιν μεγάλοις μεγάλῃ μεγάλαιν μεγάλαις μεγάλῳ μεγάλοιν μεγάλοις

PronomesEditar

Pronome persoalEditar

1ª Persoa 2ª Persoa 3ª Persoa
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Plural
Nominativo ἐγὼ νὼ ἡμεῖς σὺ σφὼ ὑμεῖς (σφεῖς)
Acusativo ἐμέ, με νὼ ἡμᾶς σέ, σε σφὼ ὑμᾶς (ἓ) (σφᾶς)
Xenitivo ἐμοῦ, μου νῷν ἡμών σοῦ, σου σφῷν ὑμῶν (οὗ) (σφῶν)
Dativo ἐμοῖ, μοι νῷν ἡμῖν σοῖν, σοι σφῷν ὑμῖν οἷ, οἱ σφίσι(ν)

Demostrativo "οὗτος", "αὕτη", "τοῦτο"Editar

Masculino Feminino Neutro Todos os xéneros
Singular Plural Singular Plural Singular Plural Dual
Nominativo οὗτος οὗτοι αὕτη αὗται τοῦτο ταῦτα τούτω
Vocativo οὗτος —— αὕτη —— —— —— τούτω
Acusativo τοῦτον τούτους ταύτην ταύτας τοῦτο ταῦτα τούτω
Xenitivo τοῦτου τούτων ταύτης τούτων τούτου τούτων τούτοιν
Dativo τούτῳ τούτοις ταύτῃ ταύταις τούτῳ τούτοις τούτοιν

Indefinido "τὶς", "τὶ"Editar

Masc. - Femin. Neutro Todos os xéneros
Singular Plural Singular Plural Dual
Nominativo τὶς τινὲς τὶ τινὰ ou ἄττα τινὲ
Acusativo τινὰ τινὰς τὶ τινὰ ou ἄττα -
Xenitivo τινὸς ou του τινῶν τινὸς ou του τινῶν τινοῖν
Dativo τινὶ ou τῳ τισὶ(ν) τινὶ ou τῳ τισὶ(ν) τινοῖν

Relativo "ὃς", "ἣ", "ὃ"Editar

Masculino Feminino Neutro
Singular Dual Plural Singular Dual Plural Singular Dual Plural
Nominativo ὃς οἳ ὣ (ἃ) αἳ
Acusativo ὃν οὓς ἣν ὣ (ἃ) ἃς -
Xenitivo οὗ οἷν ὧν ἧς οἷν (αἷν) ὧν οὗ οἷν ὧν
Dativo οἷν οἷς οἷν (αἷν) αἷς οἷν οἷς

NumeraisEditar

  • Declínanse os numerais de un a catro.
εἱς - μία - ἑν (1) δύο (2) τρεῖς - τρία (3) τέτταρες - τέτταρα (4)
Singular Dual Plural Plural
Masculino Feminino Neutro Tres xéneros Masc.-Fem. Neutro Masc.-Fem. Neutro
Nominativo εἷς μία ἑν δύο τρεῖς τρία τέτταρες τέτταρα
Acusativo ἕνα μίαν ἕν δύο τρεῖς τρία τέτταρας -
Xenitivo ἑνὸς μιᾶς ἑνὸς δυοῖν τριῶν τριῶν τεττάρων τεττάρων
Dativo ἑνὶ μιᾷ ἑνὶ δυοῖν τρισὶ τρισὶ τέτταρσι τέτταρσι

ConxugaciónEditar

As táboas de conxugación non inclúen o número dual

O verbo "εἰμί"Editar

Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Presente εἰμί
εἶ
ἐστί
ἐσμέν
ἐστέ
εἰσί

ᾖς

ὦμεν
ἦτε
ὦσι
εἴην
εἴης
εἴη
εἴημεν/εἶμεν
εἴητε/εἶτε
εἴησαν/εἶεν
-
ἴσθι
ἔστω
-
ἔστε
ἔστων/ὄντων/ἔστωσαν
εἶναι ὤν
οῦσα
ὄν
Imperfecto ἦν
ἦσθα
ἦν
ἦμεν
ἦτε
ἦσαν
Futuro ἔσομαι
ἔσῃ/ἔσει
ἔσται
ἐσόμεθα
ἔσεσθε
ἔσονται
ἐσοίμην
ἔσοιο
ἔσοιτο
ἐσοίμεθα
ἔσοισθε
ἔσοιντο
ἔσεσθαι ἐσόμενος
ἐσομένη
ἐσόμενον

O verbo "ἔχω"Editar

  • só a primeira persoa
Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Presente ἔχω ἔχω ἔχοιμι ἔχε ἔχειν ἔχων, -ουσα, -ον
Imperfecto εἶχον
Futuro ἕξω/σχήσω ἕξοιμι/σχήσοιμι ἕξειν/σχήσειν ἕξων, -ουσα, -ον/σχήσων, -σουσα, -σον
Aoristo ἔσχον [ἔσχησα] σχῶ σχοίην/-σχοῖμι
σχοίης etc.
σχὲς σχεῖν σχών, -οῦσα, -ὸν
Perfecto ἔσχηκα ἐσχηκὼς ὦ ἐσχηκὼς εἴην ἐσχηκὼς ἴσθι ἐσχηκέναι ἐσχηκώς, -υῖα, -ὸς
Pluscuamperfecto [ἐσχήκειν]

Formación dos temposEditar

Aumento Reduplicación Tema Sufixo aspectual Desinencia Resultado
Presente λύ ω λύω
Imperfecto λυ ον ἔλυον
Futuro λύ σ ω λύσω
Aoristo λυ σ α ἔλυσα
Perfecto λέ λυ κ α λέλυκα
Pluscuamperfecto λε λύ κ ειν ἐλελύκειν

Exemplo de verboEditar

As táboas a seguir non inclúen o Futuro Perfecto.

  • Verbo: λύω [raíz: λῡ-] = deixar, soltar, liberar. Lýō é o modelo de verbo regular grego.

Voz activaEditar

Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Presente λύω
λύεις
λύει
λύομεν
λύετε
λύουσι
λύω
λύῃς
λύῃ
λύωμεν
λύητε
λύωσι
λύοιμι
λύοις
λύοι
λύοιμεν
λύοιτε
λύοιεν
-
λῦε
λυέτω
-
λύετε
λυόντων/λυέτωσαν
λύειν λύων
λύουσα
λῦον
Imperfecto ἔλυον
ἔλυες
ἔλυε
ἐλύομεν
ἐλύετε
ἔλυον
Futuro λύσω
λύσεις
λύσει
λύσομεν
λύσετε
λύσουσι
λύσοιμι
λύσοις
λύσοι
λύσοιμεν
λύσοιτε
λύσοιεν
λύσειν λύσων
λύσουσα
λῦσον
Aoristo ἔλυσα
ἔλυσας
ἔλυσε
ἐλύσαμεν
ἐλύσατε
ἔλυσαν
λύσω
λύσῃς
λύσῃ
λύσωμεν
λύσητε
λύσωσι
λύσαιμι
λύσαις
λύσαι
λύσαιμεν
λύσαιτε
λύσαιεν
-
λῦσον
λυσάτω
-
λύσατε
λυσάντων/λυσάτωσαν
λῦσαι λύσας
λύσασα
λῦσαν
Perfecto λέλυκα
λέλυκας
λέλυκε
λελύκαμεν
λελύκατε
λελύκασι
λελυκώς ὦ
λελυκώς ᾖς
λελυκώς ᾖ
λελυκότες ὦμεν
λελυκότες ἦτε
λελυκότες ὦσι
λελυκώς εἴην
λελυκώς εἴης
λελυκώς εἴη
λελυκότες εἴημεν
λελυκότες εἴητε
λελυκότες εἴησαν
-
λελυκώς ἴσθι
λελυκώς ἔστω
-
λελυκότες ἔστε
λελυκότες ἔστων
λελυκέναι λελυκώς
λελυκυῖα
λελυκός
Pluscuamperfecto ἐλελύκειν
ἐλελύκεις
ἐλελύκει
ἐλελύκεμεν
ἐλελύκετε
ἐλελύκεσαν

Voz mediaEditar

Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Presente λύομαι
λύῃ/λύει
λύεται
λυόμεθα
λύεσθε
λύονται
λύωμαι
λύῃ
λύηται
λυώμεθα
λύησθε
λύωνται
λυοίμην
λύοιο
λύοιτο
λυοίμεθα
λύοισθε
λύοιντο
-
λύου
λυέσθω
-
λύεσθε
λυέσθων/λυέσθωσαν
λύεσθαι λυόμενος
λυομένη
λυόμενον
Imperfecto ἐλυόμην
ἐλύου
ἐλύετο
ἐλυόμεθα
ἐλύεσθε
ἐλύοντο
Futuro λύσομαι
λύσῃ/λύσει
λύσεται
λυσόμεθα
λύσεσθε
λύσονται
λυσοίμην
λύσοιο
λύσοιτο
λυσοίμεθα
λύσοισθε
λύσοιντο
λύσεσθαι λυσόμενος
λυσομένη
λυσόμενον
Aoristo ἐλυσάμην
ἐλύσω
ἐλύσατο
ἐλυσάμεθα
ἐλύσασθε
ἐλύσαντο
λύσωμαι
λύσῃ
λύσηται
λυσώμεθα
λύσησθε
λύσωνται
λυσαίμην
λύσαιο
λύσαιτο
λυσαίμεθα
λύσαισθε
λύσαιντο
-
λῦσαι
λυσάσθω
-
λύσασθε
λυσάσθων/λυσάσθωσαν
λύσασθαι λυσάμενος
λυσαμένη
λυσάμενον
Perfecto λέλυμαι
λέλυσαι
λέλυται
λελύμεθα
λέλυσθε
λέλυνται
λελυκώς ὦ
λελυκώς ᾖς
λελυκώς ᾖ
λελυκότες ὦμεν
λελυκότες ἦτε
λελυκότες ὦσι
λελυμένος εἴην
λελυμένος εἴης
λελυμένος εἴη
λελυμένοι εἴημεν
λελυμένοι εἴητε
λελυμένοι εἴησαν
-
λέλυσο
λελύσθω
-
λέλυσθε
λελύσθων/λελύσθωσαν
λελύσθαι λελυμένος
λελυμένη
λελυμένον
Pluscuamperfecto ἐλελύμην
ἐλέλυσο
ἐλέλυτο
ἐλελύμεθα
ἐλέλυσθε
ἐλέλυντο

Voz pasivaEditar

Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Presente λύομαι
λύῃ/λύει
λύεται
λυόμεθα
λύεσθε
λύονται
λύωμαι
λύῃ
λύηται
λυώμεθα
λύησθε
λύωνται
λυοίμην
λύοιο
λύοιτο
λυοίμεθα
λύοισθε
λύοιντο
-
λύου
λυέσθω
-
λύεσθε
λυέσθων/λυέσθωσαν
λύεσθαι λυόμενος
λυομένη
λυόμενον
Imperfecto ἐλυόμην
ἐλύου
ἐλύετο
ἐλυόμεθα
ἐλύεσθε
ἐλύοντο
Futuro λυθήσομαι
λυθήσῃ/λυθήσει
λυθήσεται
λυθησόμεθα
λυθήσεσθε
λυθήσονται
λυθησοίμην
λυθήσοιο
λυθήσοιτο
λυθησοίμεθα
λυθήσοισθε
λυθήσοιντο
λυθήσεσθαι λυθησόμενος
λυθησομένη
λυθησόμενον
Aoristo ἐλύθην
ἐλύθης
ἐλύθη
ἐλύθημεν
ἐλύθητε
ἐλύθησαν
λυθῶ
λυθῇς
λυθῇ
λυθῶμεν
λυθῆτε
λυθῶσι
λυθείην
λυθείης
λυθείη
λυθείημεν/λυθεῖμεν
λυθείητε/λυθεῖτε
λυθείησαν/λυθεῖεν
-
λύθητι
λυθήτω
-
λύθητε
λυθέντων/λυθήτωσαν
λυθῆναι λυθείς
λυθεῖσα
λυθέν
Perfecto λέλυμαι
λέλυσαι
λέλυται
λελύμεθα
λέλυσθε
λέλυνται
λελυκώς ὦ
λελυκώς ᾖς
λελυκώς ᾖ
λελυκότες ὦμεν
λελυκότες ἦτε
λελυκότες ὦσι
λελυμένος εἴην
λελυμένος εἴης
λελυμένος εἴη
λελυμένοι εἴημεν
λελυμένοι εἴητε
λελυμένοι εἴησαν
-
λέλυσο
λελύσθω
-
λέλυσθε
λελύσθων/λελύσθωσαν
λελύσθαι λελυμένος
λελυμένη
λελυμένον
Pluscuamperfecto ἐλελύμην
ἐλέλυσο
ἐλέλυτο
ἐλελύμεθα
ἐλέλυσθε
ἐλέλυντο

Verbos de tema en consoanteEditar

  • Perfecto e Pluscuamperfecto de indicativo da voz mediopasiva de verbos cuxo tema remata en consoante.
Perfecto Pluscuamperfecto Infinitivo Participio
πράττομαι (stem: πρᾱγ-) πέπραγμαι
πέπραξαι
πέπρακται
πεπράγμεθα
πέπραχθε
πεπραγμένοι εἰσί
ἐπεπράγμην
ἐπέπραξο
ἐπέπρακτο
ἐπεπράγμεθα
ἐπέπραχθε
πεπραγμένοι ἦσαν
πεπρᾶχθαι πεπραγμένος
πεπραγμένη
πεπραγμένον
γράφομαι (stem: γρᾰφ-) γέγραμμαι
γέγραψαι
γέγραπται
γεγράμμεθα
γέγραφθε
γεγραμμένοι εἰσί
ἐγεγράμην
ἐγέγραψο
ἐγέγραπτο
ἐγεγράμμεθα
ἐγέγραφθε
γεγραμμένοι ἦσαν
γεγράφθαι γεγραμμένος
γεγραμμένη
γεγραμμένον
πείθομαι (stem: πειθ-) πέπεισμαι
πέπεισαι
πέπεισται
πεπείσμεθα
πέπεισθε
πεπεισμένοι εἰσί
ἐπεπείσμην
ἐπέπεισο
ἐπέπειστο
ἐπείσμεθα
ἐπέπεισθε
πεπεισμένοι ἦσαν
πεπεῖσθαι πεπεισμένος
πεπεισμένη
πεπεισμένον

Aoristo IIEditar

  • Verbo: βάλλω
Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Voz activa ἔβαλον
ἔβαλες
ἔβαλε
ἐβάλομεν
ἐβάλετε
ἔβαλον
βάλω
βάλῃς
βάλῃ
βάλωμεν
βάλητε
βάλωσι
βάλοιμι
βάλοις
βάλοι
βάλοιμεν
βάλοιτε
βάλοιεν
-
βάλε
βαλέτω
-
βάλετε
βαλόντων/βαλέτωσαν
βαλεῖν βαλὼν
βαλοῦσα
βαλὸν
Voz media ἐβαλόμην
ἐβάλου
ἐβάλετο
ἐβαλόμεθα
ἐβάλεσθε
ἐβάλοντο
βάλωμαι
βάλῃ
βάληται
βαλώμεθα
βάλησθε
βάλωνται
βαλοίμην
βάλοιο
βάλοιτο
βαλοίμεθα
βάλοισθε
βάλοιντο
-
βαλοῦ
βαλέσθω
-
βάλεσθε
βαλέσθων/βαλέσθωσαν
βαλέσθαι βαλόμενος
βαλομένη
βαλόμενον

Futuro Pasivo II e Aoristo II pasivoEditar

  • Verbo: γράφομαι
Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Futuro γραφήσομαι
γραφήσει
γραφήσεται
γραφησόμεθα
γραφήσεσθε
γραφήσονται
γραφησοίμην
γραφήσοιο
γραφήσοιτο
γραφησοίμεθα
γραφήσοισθε
γραφήσοιντο
γραφήσεσθαι γραφησόμενος
γραφησομένη
γραφησόμενον
Aoristo II ἐγράφην
ἐγράφης
ἐγράφη
ἐγράφημεν
ἐγράφητε
ἐγράφησαν
γραφῶ
γραφῇς
γραφῇ
γραφῶμεν
γραφῆτε
γραφῶσι
γραφείην
γραφείης
γραφείη
γραφείημεν
γραφείητε
γραφείησαν
-
γράφηθι
γραφήτω
-
γράφητε
γραφέντων
γραφῆναι γραφεὶς
γραφεῖσα
γραφὲν

Verbos contractosEditar

Verbos en -άωEditar

Regras

  • α + ε ou η →
  • α + ει ou ῃ →
  • α + ο ou ω ou ου → ω
  • α + οι →

Verbo τιμάω → τιμῶ (r. τιμα-)

Voz activa

Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Presente (τιμάω) τιμῶ
(τιμάεις) τιμᾷς
(τιμάει) τιμᾷ
(τιμάομεν) τιμῶμεν
(τιμάετε) τιμᾶτε
(τιμάουσι) τιμῶσι
(τιμάω) τιμῶ
(τιμάῃς) τιμᾷς
(τιμάῃ) τιμᾷ
(τιμάωμεν) τιμῶμεν
(τιμάητε) τιμᾶτε
(τιμάωσι) τιμῶσι
(τιμάοιμι) τιμῷμι
(τιμάοις) τιμῷς
(τιμάοι) τιμῷ
(τιμάοιμεν) τιμῷμεν
(τιμάοιτε) τιμῷτε
(τιμάοιεν) τιμῷεν
-
(τίμαε) τίμα
(τιμαέτω) τιμάτω
-
(τιμάετε) τιμᾶτε
(τιμαόντων) τιμώντων/(τιμαέτωσαν) τιμάτωσαν
(τιμάειν) τιμᾶν (τιμάων) τιμῶν
(τιμάουσα) τιμῶσα
(τιμάον) τιμῶν
Imperfecto (ἐτίμαον) ἐτίμων
(ἐτίμαες) ἐτίμας
(ἐτίμαε) ἐτίμα
(ἐτιμάομεν) ἐτιμῶμεν
(ἐτιμάετε) ἐτιμᾶτε
(ἐτίμαον) ἐτίμων

Voz media

Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Presente (τιμάομαι) τιμῶμαι
(τιμάει) τιμᾷ
(τιμάεται) τιμᾶται
(τιμαόμεθα) τιμώμεθα
(τιμάεσθε) τιμᾶσθε
(τιμάονται) τιμῶνται
(τιμάωμαι) τιμῶμαι
(τιμάῃ) τιμᾷ
(τιμάηται) τιμᾶτε
(τιμαώμεθα) τιμώμεθα
(τιμάησθε) τιμᾶσθε
(τιμάωνται) τιμῶνται
(τιμαοίμην) τιμῴμην
(τιμάοιο) τιμῷο
(τιμάοιτο) τιμῷτο
(τιμαοίμεθα) τιμῴμεθα
(τιμάοισθε) τιμῷσθε
(τιμάοιντο) τιμῷντο
-
(τιμάου) τιμῶ
(τιμαέσθω) τιμάσθω
-
(τιμάεσθε) τιμᾶσθε
(τιμαέσθων) τιμάσθων/(τιμαέσθωσαν) τιμάσθων
(τιμάεσθαι) τιμᾶσθαι (τιμαόμενος) τιμώμενος
(τιμαομένη) τιμωμένη
(τιμαόμενον) τιμώμενον
Imperfecto (ἐτιμαόμην) ἐτιμώμην
(ἐτιμάου) ἐτιμῶ
(ἐτιμαέτο) ἐτιμᾶτο
(ἐτιμαόμεθα) ἐτιμώμεθα
(ἐτιμάεσθε) ἐτιμᾶσθε
(ἐτιμάοντο) ἐτιμῶντο

Verbos en -έωEditar

Regras

  • ε + ε → ει
  • ε + ο → ου
  • ε + ditongo ou vogal longa → o ditongo ou a vogal longa.

Verbo ποιέω → ποιῶ (r. ποιε-)

Voz activa

Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Presente (ποιέω) ποιῶ
(ποιέεις) ποιεῖς
(ποιέει) ποιεῖ
(ποιέομεν) ποιοῦμεν
(ποιέετε) ποιεῖτε
(ποιέουσι) ποιοῦσι
(ποιέω) ποιῶ
(ποιέῃς) ποιῇς
(ποιέῃ) ποιῇ
(ποιέωμεν) ποιῶμεν
(ποιέητε) ποιῆτε
(ποιέωσι) ποιῶσι
(ποιέοιμι) ποιοῖμι
(ποιέοις) ποιοῖς
(ποιέοι) ποιοῖ
(ποιέοιμεν) ποιοῖμεν
(ποιέοιτε) ποιοῖτε
(ποιέοιεν) ποιοῖεν
-
(ποίεε) ποίει
(ποιεέτω) ποιείτω
-
(ποιέετε) ποιεῖτε
(ποιεόντων) ποιούντων/(ποιεέτωσαν) ποιείτωσαν
(ποιέεν) ποιεῖν (ποιέων) ποιῶν
(ποιέουσα) ποιοῦσα
(ποιέον) ποιοῦν
Imperfecto (ἐποίεον) ἐποίουν
(ἐποίεες) ἐποίεις
(ἐποίεε) ἐποίει
(ἐποιέομεν) ἐποιοῦμεν
(ἐποιέετε) ἐποιεῖτε
(ἐποίεον) ἐποίουν

Voz media

Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Presente (ποιέομαι) ποιοῦμαι
(ποιέει) ποιεῖ
(ποιέεται) ποιεῖται
(ποιεόμεθα) ποιούμεθα
(ποιέεσθε) ποιεῖσθε
(ποιέονται) ποιοῦνται
(ποιέωμαι) ποιῶμαι
(ποιέῃ) ποιῇ
(ποιέηται) ποιῆται
(ποιεώμεθα) ποιώμεθα
(ποιέησθε) ποιῆσθε
(ποιέωνται) ποιῶνται
(ποιεοίμην) ποιοίμην
(ποιέοιο) ποιοῖο
(ποιέοιτο) ποιοῖτο
(ποιεοίμεθα) ποιοίμεθα
(ποιέοισθε) ποιοῖσθε
(ποιέοιντο) ποιοῖντο
-
(ποιέου) ποιοῦ
(ποιεέσθω) ποιείσθω
-
(ποιέεσθε) ποιεῖσθε
(ποιεέσθων) ποιείσθων/(ποιεέσθωσαν) ποιείσθωσαν
(ποιέεσθαι) ποιεῖσθαι (ποιεόμενος) ποιούμενος
(ποιεομένη) ποιουμένη
(ποιεόμενον) ποιούμενον
Imperfecto (ἐποιεόμην) ἐποιούμην
(ἐποιέου) ἐποιοῦ
(ἐπιέετο) ἐποιεῖτο
(ἐποιεόμεθα) ἐποιούμεθα
(ἐποιέεσθε) ἐποιεῖσθε
(ἐποιέοντο) ἐποιοῦντο

Verbos en -όωEditar

Regras

  • ο + ε ou ο ou ου → ου
  • ο + η ou ω → ω
  • ο + ει ouou οι → οι

Verb δηλόω → δηλῶ (r. δηλο-)

Voz activa

Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Presente (δηλόω) δηλῶ
(δηλόεις) δηλοῖς
(δηλόει) δηλοῖ
(δηλόομεν) δηλοῦμεν
(δηλόετε) δηλοῦτε
(δηλόουσι) δηλοῦσι
(δηλόω) δηλῶ
(δηλόῃς) δηλοῖς
(δηλόῃ) δηλοῖ
(δηλόωμεν) δηλῶμεν
(δηλόητε) δηλῶτε
(δηλόωσι) δηλῶσι
(δηλόοιμι) δηλοῖμι
(δηλόοις) δηλοῖς
(δηλόοι) δηλοῖ
(δηλόοιμεν) δηλοῖμεν
(δηλόοιτε) δηλοῖτε
(δηλόοιεν) δηλοῖεν
-
(δήλοε) δήλου
(δηλοέτω) δηλούτω
-
(δηλόετε) δηλοῦτε
(δηλοόντων) δηλούντων/(δηλοέτωσαν) δηλούτωσαν
(δηλόεν) δηλοῦν (δηλόων) δηλῶν
(δηλόουσα) δηλοῦσα
(δηλόον) δηλοῦν
Imperfecto (ἐδήλοον) ἐδήλουν
(ἐδήλοες) ἐδήλους
(ἐδήλοε) ἐδήλου
(ἐδηλόομεν) ἐδηλοῦμεν
(ἐδηλόετε) ἐδηλοῦτε
(ἐδήλοον) ἐδήλουν

Voz media

Indicativo Subxuntivo Optativo Imperativo Infinitivo Participio
Presente (δηλόομαι) δηλοῦμαι
(δηλόει) δηλοῖ
(δηλόεται) δηλοῦται
(δηλοόμεθα) δηλούμεθα
(δηλόεσθε) δηλοῦσθε
(δηλόονται) δηοῦνται
(δηλόωμαι) δηλῶμαι
(δηλόῃ) δηλοῖ
(δηλόηται) δηλῶται
(δηλοώμεθα) δηλώμεθα
(δηλόησθε) δηλῶσθε
(δηλόωνται) δηλῶνται
(δηλοοίμην) δηλοίμην
(δηλόοιο) δηλοῖο
(δηλόοιτο) δηλοῖτο
(δηλοοίμεθα) δηλοίμεθα
(δηλόοισθε) δηλοῖσθε
(δηλόοιντο) δηλοῖντο
-
(δηλόου) δηλοῦ
(δηλοέσθω) δηλούσθω
-
(δηλόεσθε) δηλοῦσθε
(δηλοέσθων) δηλούσθων/(δηλοέσθωσαν) δηλούσθωσαν
(δηλόεσθαι) δηλοῦσθαι (δηλοόμενος) δηλούμενος
(δηλεομένη) δηλουμένη
(δηλοόμενον) δηλούμενον
Imperfecto (ἐδηλοόμην) ἐδηλούμην
(ἐδηλόου) ἐδηλοῦ
(ἐδηλόετο) ἐδηλοῦτο
(ἐδηλοόμεθα) ἐδηλούμεθα
(ἐδηλόεσθε) ἐδηλοῦσθε
(ἐδηλόοντο) ἐδηλοῦντο

Outros temposEditar

Os restantes tempos fórmanse sen contraccións. A vogal da raíz alóngase e engádese o sufixo de xeito normal. e.g.:

  • τιμάω → τιμῶ: Futuro: τιμήσω, Aoristo: ἐτίμησα, Perfecto: τετίμηκα, Pluscuamp.: ἐτετιμήκειν
  • ποιέω → ποιῶ: Futuro: ποιήσω, Aoristo: ἐποίησα, Perfecto: πεποίηκα, Pluscaump.: ἐπεποιήκειν
  • δηλόω → δηλῶ: Futuro: δηλώσω, Aoristo: ἐδήλωσα, Perfecto: δεδήλωκα, Pluscuamp.: έδεδηλώκειν

Verbos atemáticos (-μι)Editar

Verbos con sufixo νυEditar

  • Verbo δείκνῡμι "mostrar" (r. δεικ-)
 
Voz activa Voz media Voz pasiva
Indicativo Presente δείκνῡμι
δείκνῡς
δεικνῡσι
δείκνυμεν
δείκνυτε
δεικνύᾱσι
δείκνυμαι
δείκνυσαι
δείκνυται
δεικνύμεθα
δείκνυσθε
δείκνυνται
Imperfecto ἐδείκνῡν
ἐδείκνῡς
ἐδείκνῡ
ἐδείκνυμεν
ἐδείκνυτε
ἐδείκνυσαν
ἐδεικνύμην
ἐδείκνυσο
ἐδείκνυτο
ἐδεικνύμεθα
ἐδείκνυσθε
ἐδείκνυντο
Futuro δείξω etc. δείξομαι etc. δειχθήσομαι etc.
Aoristo ἔδειξα etc. ἐδειξάμην etc. ἐδείχθην etc.
Perfecto δέδειχα etc. δέδειγμαι etc.
Subxuntivo Presente δεικνύω
δεικνύῃς
δεικνύῃ
δεικνύωμεν
δεικνύητε
δεικνύωσι
δεικνύωμαι
δεικνύῃ
δεικνύηται
δεικνυώμεθα
δεικνύησθε
δεικνύωνται
Optativo δεικνύοιμι
δεικνύοις
δεικνύοι
δεικνύοιμεν
δεικνύοιτε
δεικνύοιεν
δεικνυοίμην
δεικνύοιο
δεικνύοιτο
δεικνυοίμεθα
δεικνύοισθε
δεικνύοιντο
Imperativo -
δείκνῡ
δεικνύτω
-
δείκνυτε
δεικνύντων/δεικνύτωσαν
-
δείκνυσο
δεικνύσθω
-
δείκνυσθε
δεικνύσθων/δεικνύσθωσαν
Infinitivo δεικνύναι δείκνυσθαι
Participio δεικνῡ́ς
δεικνῦσα
δεικνὺν
δεικνύμενος
δεικνυμένη
δεικνύμενον



Wikipedia:Babel
gl Este usuario é galegofalante.
es Este usuario es un hablante nativo de español.
en-2 This user can contribute with an intermediate level of English.
pt-1 Este usuário pode contribuir com um nível básico de Português.
br-2 Mat a-walc'h e teu ar brezhoneg gant an implijour-se.
la-3 Hic usor callidissima latinitate contribuere potest.
grc-3 Ὅδε ὁ ἐνκυκλοπαιδειουργὸς τὴν ἀρχαίαν Ἑλληνικὴν γλῶτταν γράφειν ἀνωτέρως οἷός τ’ ἐστιν.
fr-3 Cette personne peut contribuer avec un niveau avancé de français.
de-1 Dieser Benutzer hat grundlegende Deutschkenntnisse.
cy-1 Fe all y defnyddiwr 'ma gyfrannu ar lefel syml y Gymraeg.
Procurar usuarios por lingua
  Este usuario leva 14 anos, 9 meses e 11 días na Galipedia.
  Este usuario mellora
artigos co
revisor ortográfico.
A – Á

52362 Este usuario realizou arredor de 52362 edicións na Galipedia
  Este usuario mellora as
ligazóns dos artigos co
detector de homónimos.
  Este usuario participa no Wikiproxecto mantemento.


Lois Silva, Servando (2015). Propio, ed. Este é un libro bonito. Lalín. p. 235. ISBN 8465879532564 |isbn= incorrecto: invalid prefix (Axuda). 









---

Kālidāsa (en devanágari कालिदास Kālidāsa, "servidor de Kali") foi un recoñecido escritor en sánscrito, amplamente considerado como o máis grande poeta e dramaturgo en lingua sánscrita. O seu floruit non se pode datar con precisión, pero moi probabelmente inscríbese ao século V da nosa era[1].

As súas obras de teatro e poesía baséanse principalmente nos Puranas e a filosofía hindú.

TraxectoriaEditar

Época en que viviuEditar

Non se conservou documento ningún daquela época relativo ao poeta. Tampouco hai mencións dos seus contemporáneos ou descendentes. Coñécense lendas sobre el, pero a información que conteñen non é moi digna de confianza. O único xeito de facer suposicións sobre a vida de Kālidāsa é a través dunha análise historiográfica das súas obras, a súa linguaxe e os personaxes. Non hai información fáctica sobre o autor ou as súas obras. A dificultade radica tamén no feito que hai moi poucos documentos históricos sobre a India e que as lendas sobrepasan de lonxe a información fiábel.

O primeiro período no que se suxeriu que viviu Kālidāsa - século -VIII, segundo o indianista francés Hippolyte Fauche - seria durante o reinado de Agnivarny da dinastía solar. Por isto Kālidāsa tería rematado Raghuvamsha na historia dos reis desta dinastía. Doutra banda, os contos populares relacionados coa vida de Kālidāsa son da época do rei Bhoja Paramara, o gobernante de Malwa, que gobernou en Dhar e Ujjain sobre os anos 1040-1090. Hai mesmo un apócrifo (máis tardío), produto da literatura india, que retrata a vida de Kālidāsa cando foi chamado á corte. Este marco tan extremo (século -VIII - XI) agora redúcese nunha franxa máis precisa.

O teatro e outras obras de Kālidāsa non conteñen referencias directas á época da súa composición. A mención dunha escrava grega mostra un tempo relativamente tardío, e a forma de prácrito nos discursos dalgúns dos actores parece apuntar á gran distancia cronolóxica que os separa da lingua das inscricións de Ashoka ou Piyadasi. É dubidoso, porén, que Kālidāsa vivise no século XI, dado que as obras doutros escritores deste século mostran claramente a decadencia literaria, mentres que os dramas de Kālidāsa son a culminación da poesía india.

Un intervalo máis preciso baséase nos seguintes supostos. Na obra, Malavika e Agnimitra un dos personaxes principais é o rei Agnimitra. Obviamente, Kālidāsa foi quen de crear unha obra de teatro sobre a súa vida persoal despois dalgún tempo. A partir da data coñecida do reinado do rei (-149 - -141), isto dá un límite superior da vida de Kālidāsa non anterior ao século -II. O límite inferior determínase pola datación das inscricións de Aihole - 634 anos de antigüidade. Tomando como base que se fala de Kālidāsa como clásico da poesía, o límite inferior que se pode aceptar é o século VI.

Hai un poema indio que sitúa a Kālidāsa na corte do rei Vikram ou Vikramaditya de Ujjain, xunto con outras nove "xoias" da súa corte - nove escritores e científicos famosos. Acéptase comunmente que esta época corresponde ao século -I. Con todo, esta versión é refutada polos estudosos: non só estes novos personaxes, como se viu despois, viviron en diferentes épocas, senón que, ademais, a mesma personalidade do rei Vikramaditya é cuestionábel, posto que o que probabelmente tería na cabeza non é un nome, e o título "Vikramaditya", que estaba usando, non é un rei da antiga India. De acordo coa hipótese que ten de momento o maior apoio, trataríase do rei Vikramaditya Chandragupta II, que reinou do 380 ao 413. Baixo o seu goberno, o Imperio Gupta estaba no seu apoxeo, o cal, na maioría dos casos, significa o florecemento das artes. Chandragupta II podería ser o patrón do poeta, que narra a tradición da India medieval.

A asignación de Kālidāsa ao século -I é dubidosa porque entón habería que esperar unha gran diferenza nas relacións culturais e históricas entre os seus dramas e outras obras do dramaturgo indio Bhavabhuti, cuxa pertenza ao século VIII está establecida con firmeza. En opinión do sanscritista holandés Kern, con base en datos astrolóxicos dispoñíbeis nos escritos do presunto contemporáneo de Kālidāsa −o astrónomo Varahamihiry− o segundo refírese á primeira metade do século VI. Cando se aplica a Kālidāsa, esta suposición está en boa harmonía co feito xa mencionado de proximidade de Kālidāsa e Bhavabhuti.

Os budistas do sur tamén situaban categoricamente a Kālidāsa no século VI. Tamén no século VI o sitúa Fergusson, coñecido polo seu traballo na historia da India. Este afirma que, para conmemorar a batalla de Korur (que supuxo un punto de inflexión na historia da India), na cal o rei Vikramāditya derrotou os sacas, se inventou unha era (Vikram Samvat) e que o seu principio se situou 600 anos atrás, polo cal afirma que a data probábel de reinado de Vikramāditya sería o 544. Isto apóiase no feito de que non había inscricións coñecidas do rei Vikramāditya antes do ano 600. Pero o descubrimento da inscrición de Mandasor, datada no 494, fai insustentábel esta teoría, porque o autor desta, Vatsabhuti, copia varias ideas de Kālidāsa .[2] [3]Pola súa banda, Hermann Jacobi, tomando como base datos astrolóxicos nos poemas atribuídos a Kālidāsa, chega á conclusión que o autor non puido vivir antes do ano 350. O nome de Vikramaditya - Sol de Valor - probabelmente non é un nome propio, senón un título como Faraón ou Tsar. Non hai dúbida de que Kālidāsa pretende render unha homenaxe ao seu patrón, o ​​Sol de Valor, no título da súa obra, Urvashi gañado polo Valor.

Polo tanto, aínda que a tradición da India se refire á vida de Kālidāsa no século -I, o carácter xeral da súa obra e, en particular, a súa técnica poética, atoparon a súa comprensión nos datos da astronomía grega do século IV, e un certo número doutras características fan que os investigadores europeos o atribuísen aos séculos séculos IV-V. Na época da Dinastía Gupta, os reis tiñan o título de Vikramaditya.

Orixe e identidadeEditar

Unha das lendas merece ser explicada polo seu interese intrínseco, aínda que contén, polo que podemos ver, algo de verdade histórica, e aínda que sitúa Kālidāsa en Varanasi, a 500 millas de distancia da única cidade na que sen dúbida se sabe que pasou parte da súa vida.

Segundo este relato, Kālidāsa era fillo dun braman. Á idade de seis meses, quedou orfo e foi adoptado por un pastor de bois. Chegou á idade adulta sen recibir educación formal, pero cunha notábel beleza e graza de clase. E sucedeu que a Princesa de Varanasi era unha muller culta, que rexeitara un pretendente detrás doutro, entre eles o conselleiro de seu pai, porque non chegaban ao seu nivel como os eruditos e poetas. O conselleiro planeou unha vinganza cruel. Tomou o fermoso condutor de bois da rúa, deulle as roupas dun sabio e un cortexo de sabios doutores; a continuación, presentoulle a princesa, logo de lle advertir que en ningún caso tería que abrir os beizos. Á princesa chamoulle atención pola súa beleza e foi ferida no fondo da súa alma pedante polo seu obstinado silencio, que lle parecía, como de feito o foi, unha evidencia de profunda sabedoría. Ela desexaba casar con Kālidāsa, e xuntos foron ao templo. Pero así que foi celebrada a cerimonia, Kālidāsa percibe unha imaxe dun touro. A súa formación inicial foi demasiado para el, o segredo saíu, e a noiva enfureceuse. Pero tivo que ceder en resposta aos rogos de Kālidāsa, e aconselloulle pregar por aprendizaxe e poesía á deusa Kali. Concedeuse o rogo, e a educación e o poder poético descenderon milagrosamente a habitar co mozo condutor de bois, o cal, en agradecemento, asumiu o nome de Kālidāsa, servente de Kali. Ao sentir que lle debía este feliz cambio, na súa propia natureza, á súa princesa, xurou que nunca a trataría como o seu mestre, con profundo respecto, senón sen familiaridade. Isto foi máis do que a dama negociara; a súa ira estalou de novo, e ela maldixo a Kālidāsa a atopar a morte a mans dunha muller.

Nunha data posterior, a historia continúa, e a maldición cúmprese. Certo rei escribira media estrofa de verso, e ofrecera unha grande recompensa a calquera poeta que puidese completalo dignamente. Kālidāsa completou a estrofa sen dificultade, pero unha muller á que amaba descubriu as súas liñas, e cobizosa da recompensa para si mesma, matouno.

Outra lenda representa a Kālidāsa como participando nunha peregrinación a un santuario de Vishnu ao sur do India, na compaña doutros dous escritores famosos, Bhavabhuti e Dandin. Outro imaxina a Bhavabhuti como un contemporáneo de Kālidāsa, e celoso da reputación do poeta menos austero. Estas historias teñen que ser falsas, porque é seguro que os tres autores non foron contemporáneos, pero, mostran un certo instinto na crenza que o xenio busca xenio, e poucas veces se illa.

O autor e o seu tempoEditar

Sabemos polos escritos de Kālidāsa que pasou polo menos unha parte da súa vida na cidade de Ujjain. Refírese a Ujjain máis dunha vez, e dun xeito case imposíbel de facer se non se coñece a cidade. Especialmente no seu poema A nube mensaxeira fala dos encantos da cidade, e mesmo ordena á nube que faga un desvío na súa longa viaxe porque non pode deixar de coñecela.

Sabemos tamén que Kālidāsa viaxou extensamente pola India. O cuarto canto de A liñaxe de Raghu describe un percorrido polo conxunto do India e ata a rexións que están máis aló das fronteiras da India estritamente medida. É difícil crer que Kālidāsa non fixese el mesmo como un tipo de "grand tour", ata o punto que podería haber algo de verdade na tradición que o envía a un peregrinaxe á India meridional. O décimo terceiro canto da mesma épica e A nube mensaxeira tamén describen longas viaxes na India, na súa maior parte a través de rexións afastadas de Ujjain. Son as montañas o que lle impresiona máis profundamente. As súas obras están cheas de referencias ao Himalaia.

A vida e obra de Kālidāsa prodúcense na "idade de ouro" da antiga cultura clásica india. O Imperio Gupta consegue a súa puxanza reunindo nunha soa unidade o que antes eran partes separadas. Durante un certo tempo, proporcionará protección contra as invasións estranxeiras, e polo tanto, a economía e a cultura gozarán dunha oportunidade de desenvolvemento. Os Gupta eran símbolo da transición ao sistema feudal, o paso dos cambios fundamentais na sociedade.

Un trazo característico da cultura india no seu conxunto é o seu conservadorismo. As novas tendencias non producen cambios revolucionarios, senón que se incorporan ás ideas existentes, viven en paralelo con elas. As crenzas antigas poden existir indefinidamente, sen desaparecer co tempo, o cal forma a complexidade e orixinalidade da cultura india, tal como é coñecida.

Na época dos Gupta prodúcese un debilitamento do sistema de castas da India. Aínda que a literatura da época reflicte a xerarquía de castas con reverencia incondicional, dáse un pouco de alivio ao dogma da antigüidade e pódense realizar as máis marabillosas manifestacións creativas dos pobos do India.

Outra característica da cultura indíxena da época, e outras épocas, é unha relación profunda coa relixión. A relixión pasa a primeiro plano en todas partes: en casa, no sistema político, nas relacións sociais. A cultura da India está impregnada de mitoloxía tanto como o seu sistema social o está da división de castas. Enormes masas de persoas que viven en condicións da sociedade case primitiva, como unha fonte constante de visión arcaica do mundo, que non se levantaban a un nivel superior, que non poderían afastarse destas raíces. A era de Kālidāsa contempla a formación da hinduísmo, que substituíu o brahmanismo. O hinduísmo nútrese das crenzas populares, transforma os antigos cultos, destrúe o mundo pechado do brahmanismo, pero trata de preservar intactas influencias inferiores.

Un dos principais motivos que chegou ao hinduísmo desde a antigüidade é o ascetismo. Habitual na literatura da época, fala da adquisición dunhas poderosas forzas místicas por aqueles que elixiron o camiño do auto-mortificación. Os deuses envían belas doncelas para seducir os xustos - convértese nun dos temas máis populares da literatura sánscrita clásica. O ascetismo e o erotismo, fáciles de mostrar xuntos na cosmovisión da India, estiveron bastante xeneralizados.

Tamén recibiu unha serie de ideas no desenvolvemento da relixión e, respectivamente, nas artes inclúe o concepto de "Bhakti" (o amor de Deus, como unha forma de conseguir a felicidade), universo cíclico e Karma. Nas obras de Kālidāsa, o fin do mundo xa está presente no fin do kalpa, pero a idea dos nacementos e as mortes recorrentes aínda tería pleno desenvolvemento no futuro.

Como culminación da "idade de ouro" da literatura clásica da India, a arte de Kālidāsa foi ao mesmo tempo o seu fin. O Imperio Gupta non duraría moito tempo. As incursións das tribos guerreiras e os conflitos internos conduciron bastante rápido á súa caída. Despois chegarían tempos escuros de feudalismo, e a guerra e a conquista do país polos estranxeiros. Todo isto reflíctese plenamente na literatura posterior a Kālidāsa en sánscrito, hai sinais de decadencia, e nunca se lograrán os antigos fitos. En lugar da literatura sánscrita virá a literatura nas novas linguas.

ObraEditar

Na época de Kālidāsa, a literatura é cada vez máis secular. As epopeas monumentais do pasado están dando a obras que se aproximan máis á realidade. Os seus autores non son anónimos, como antes. A literatura mesma é obxecto de revisión e estudo. O símbolo do renacemento das forzas creativas da xente é o desenvolvemento do xénero do drama, que é posíbel só nunha civilización que chegou á súa fase superior do progreso histórico. O xénero dramático nace das tradicións rituais do pobo, das lecturas públicas populares de poemas épicos da India.

Na época en que viviu Kālidāsa, o drama chega a unha etapa seria de crecemento. A India desenvolveu teatro clásico a mediados do I milenio antes da nosa era, e o poeta podería aproveitarse da experiencia dos seus predecesores. Presumibelmente, Kālidāsa podería estar familiarizado co Natya Shastra, tratado antigo nas artes teatrais. Da época en que viviu Kālidāsa é Bhamaha, o primeiro teórico da literatura india, coñecido polo seu tratado, Kavyalankara.

Kālidāsa deixou sete obras que chegaron ata nós: tres dramas, dúas epopeas, un poema elexíaco, e un poema descritivo. Atribuíronselle outras moitas obras, incluíndo mesmo un tratado astronómico, aínda que certamente non son súas. Quizais houbo máis dun autor que levaba o nome de Kālidāsa: quizais algúns escritores posteriores estaban máis preocupados polo seu traballo que pola fama persoal. Doutra banda, non hai razón ningunha para dubidar que as sete obras son recoñecidas como escritas pola man de Kālidāsa. O único sobre o cal hai marxe razoábel de sospeita é o breve poema descritivo das estacións do ano, e este é, afortunadamente, o menos importante dos sete. Tampouco hai probas de que se perdese ningún poema considerábel, salvo que sexa certo que non nos chegaron os cantos finais dunha das epopeas. Estamos polo tanto nunha posición afortunada na lectura de Kālidāsa: temos practicamente todo o que el escribiu, e non corremos risco ningún de atribuír a el unha obra considerábel escrita por outra persoa.

O drama en sánscrito Śakuntalā é a súa creación máis famosa, cualificada como o máximo logro da literatura india de todos os tempos. Por isto, Kālidāsa é considerado o mellor escritor da India. O seu lugar dentro da literatura en sánscrito é similar á de Shakespeare respecto da literatura en inglés[4].

As súas obras de teatro e a súa poesía baséanse principalmente na mitoloxía e a filosofía hindú. Son de temática predominantemente amorosa, e destacan A nube mensaxeira (Meghadūta, en sánscrito), Mālavikāgnimitram'', Kumārasambhava[5], Raghuvaṃśa ('A liñaxe de Raghu'), Abhijñānaśākuntalam, coñecida polo nome da heroína Śakuntalā[6], e o drama Vikramōrvaśīyam[7][8].

TeatroEditar

 
Śakuntalā párase a mirar cara atrás a Dushyanta, Raja Ravi Varma (1848-1906).

Kālidāsa escribiu tres obras de teatro. Entre elas, Śakuntalā é xeralmente considerada como unha obra mestra. Foi unha das primeiras obras que se traduciron do sánscrito ao inglés e posteriormente a outras linguas.

  • Śakuntalā. Explica a historia del Rei Duśyanta que, mentres está nunha viaxe de caza, coñece a Śakuntalā, a filla adoptiva dun sabio, e casa con ela. Hai un accidente cando o chaman de volta á corte: Śakuntalā, embarazada do seu fillo, ofende ao sabio e é maldita, de forma que Duśyanta se esquecerá completamente ata que vexa o anel que el lle regalou. Na súa viaxe á corte de Duśyanta nun estado avanzado de embarazo, ela perde o anel, e ten que volverse sen ser recoñecida. Un pescador atopará o anel, onde recoñece o selo real e devólveo a Duśyanta, que recupera a memoria de Śakuntalā e proponse atopala. Logo de máis viaxes, finalmente reúnense. Un exemplo do seu estilo é o seguinte texto:
anāghrātaṃ puṣpaṃ kisalayam alūnaṃ kara-ruhair
anāviddhaṃ ratnaṃ madhu navam anāsvādita-rasam।
akhaṇḍaṃ puṣyānāṃ phalam iva ca tad-rūpam anaghaṃ
na jāne bhoktāraṃ kam iha samupasthāsyati vidhiḥ॥
Śakuntalā 2.10
Quen é esta moza, como unha flor que non se uliu,
Como unha xema non tallada por buril de xoieiro
Como unha póla non estragada por profanadoras mans,
Fresco mel, marabillosamente fresco.
Ningún home na terra merece saborear a súa beleza,
A súa beleza irreprochábel e valiosa,
Salvo que cumprira o deber perfecto do home
E hai alguén así na terra?
  • Mālavikāgnimitram (Mālavikā e Agnimitra). Explica a historia do Rei Agnimitra, que se namora da imaxe dunha criada exiliada chamada Mālavikā. Cando a raíña descobre a paixón do seu marido por esta moza, enfurécese e encarcera a Mālavikā, pero o destino fai que Mālavikā sexa, de feito, unha verdadeira princesa de nacemento, e lexitima así a relación.
  • Vikramōrvaśīyam (Urvaśī conquistada por Valor). Narra a historia do rei Pururavas, mortal, e da ninfa Urvaśi, inmortal, que se namoran. Ela, como inmortal, ha de volver aos ceos, onde un desafortunado accidente ha provocar que sexa enviada de volta á terra como mortal coa maldición de que había morrer (e, polo tanto, volver aos ceos), no momento en que o seu amante pouse os ollos no neno que ela terá. Despois dunha serie de contratempos, incluíndo a transformación temporal de Urvaśi nunha viña, rematará a maldición, e os amantes estarán autorizados a permanecer xuntos na terra.

PoesíaEditar

Kālidāsa é o autor de dous poemas épicos, Raghuvaṃśa ('A dinastía de Raghu') e Kumārasambhava (O nacemento de 'Kumara' ou Subrahmanya).

  • Raghuvaṃśa é un poema épico sobre os reis da dinastía Raghu.
na pṛthagjanavac chuco vaśaṃ vaśinām uttama gantum arhasi ।
drumasānumatāṃ kim antaraṃ yadi vāyau dvitaye 'pi te calāḥ ॥
Raghuvaṃśa 8.90
O rei! Son o mellor entre os homes con autocontrol.
Non é apropiado para vós ser golpeado pola dor como a xente corrente.
Se un forte vento pode mover unha árbore e unha montaña de igual xeito, como é que é mellor a montaña?
nikāmataptā vividhena vahninā
nabhaścareṇendhanasaṃbhṛtena ca ।
tapātyaye vāribhir ukṣitā navair
bhuvā sahoṣmāṇam amuñcad ūrdhvagam ॥
sthitāḥ kṣaṇaṃ pakṣmasu tāḍitādharāḥ
payodharotsedhanipātacūrṇitāḥ ।
valīṣu tasyāḥ skhalitāḥ prapedire
cireṇa nābhiṃ prathamodabindavaḥ ॥
- Kumārasambhava 5.23–24
Sempre sentada Uma, pero queimada por diversas chamas
Do lume solar e lumes de iluminado nacemento,
Ata que a finais do verán, as augas viñeron.
O vapor levantouse do seu corpo como o rocío da terra
Con momentánea pausa as primeiras pingas repousan
Sobre as súas pestanas, e despois golpean o seu beizo inferior
Fractúranse sobre os outeiros do seu peito
A través da escaleira da súa cintura viaxan, pois
E amodo ao seu embigo veñen descansar.

Tamén escribiu dous Khanda Kayvas:

  • Ṛtusaṃhāra ("A exposición das estacións") describe as seis estacións mediante a narración de experiencias de dous amantes en cada unha das estacións.
  • A nube mensaxeira (Meghadūta ou Meghasāndesa, en sánscrito) é a historia de Yaksha que intenta mandar unha mensaxe ao seu amante a través dunha nube. Kālidāsa constrúe este poema con métrica 'mandākrānta' coñecida pola súa dozura lírica. É un dos poemas máis populares de Kālidāsa e escribíronse numerosos comentarios sobre esta obra.

Influencia e legadoEditar

Moitos eruditos occidentais e orientais escribiron comentarios sobre as obras de Kālidāsa (sobre todo sobre os seus dous poemas épicos e a Meghadūta). Os máis estudados son os de Kolāchala Mallinātha Suri, escrito no século XV, durante o reinado do rei Vijayanagar Deva Raia II. Os primeiros comentarios que sobreviviron e chegaron ata nós parecen ser de Vallabhadeva, un estudoso da Cachemira do século X [9]. Eminentes poetas sánscritos como Bāṇabhaṭṭa, Jayadeva e Rajasekharan prodigaron eloxios sobre Kālidāsa nun tipo de homenaxe. Un coñecido poema sánscrito (Upamā Kālidāsasya ...) encomia a súa habilidade nos upamā, ou símiles. Anandavardhana, un crítico moi venerado, consideraba a Kālidāsa como un dos máis grandes poetas en sánscrito que existiron. Só se teñen publicado ata agora un pequeno puñado dos centenares de antigos informes en sánscrito sobre Kālidāsa e as súas obras. Estes informes aportan probas dunha revisión progresiva da súa poesía ao longo dos séculos.

Śakuntalā de Kālidāsa foi unha das primeiras obras da literatura india que se deu a coñecer en Europa. En primeiro lugar, traduciuse ao inglés e do inglés ao alemán. Foi recibido con sorpresa e fascinación por eminentes poetas como Herder e Goethe. O efecto que esta obra evocou nos círculos literarios alemáns descríbese mellor nas palabras de Goethe:[10]

Willst du die Blüthe des frühen, die Früchte des späteren Jahres,

Willst du, was reizt und entzückt, willst du was sättigt und nährt,
Willst du den Himmel, die Erde, mit Einem Namen begreifen;

Nenn’ ich, Sakuntala, Dich, und so ist Alles gesagt.
No caso de que desexes gozar das flores dos primeiros anos, os froitos da idade avanzada
No caso de que queiras ter algo encantador, un feito encantador
No caso de que desexes denominar tanto o ceo e a terra co mesmo nome
Recoméndoche o Śakuntalā, e alá descríbese todo iso.

No século XIX estreouse o célebre ballet La Bayadère, de Marius Petipa, inspirado en dous dramas de Kālidāsa e ambientado na India. Este ballet continúa a ser representado polas meirandes compañías de danza no século XXI.

NotasEditar

  1. Encyclopædía Britannica. Kālidāsa (indian author) (en inglés)
  2. Gaurīnātha Śāstrī, Gaurīnātha (1960). A Concise History Of Classical Sanskrit Literature. Calcuta: Motilal Barnarsidass. ISBN 81-208-0175-x |isbn= incorrecto: invalid character (Axuda). 
  3. Kalidada; M.R. Kale (introdución) (1960). Kālidāsa's Mālavikāgnimitram. Bombai: Motilal Barnarsidass. ISBN 81-208-1685-4.  A referencia usa o parámetro obsoleto |coautores= (Axuda)
  4. R. A. Malagi (2005). "Toward a Terrestrial Divine Comedy: A study of The Winter's Tale and Shakuntalam". En Poonam Trivedi; Dennis Bartholomeusz. India's Shakespeare: translation, interpretation, and performance. University of Delaware Press. p. 123. ISBN 9780874138818. 
  5. Tradución castelá de J.V. García Trabazo, Kumârasambhâva, El origen de Kumâra, Akal/Oriente, 2003
  6. Traducida ao catalán por C.A. Jordana (1927) e B. Vallespinosa (1970)
  7. Tradución catalá de Pere e Joan Coromines, 1970.
  8. Enciclopèdia Catalana, (ed.). "Kālidāsa". Gran Enciclopèdia Catalana (en catalá).  Parámetro descoñecido |consulta= ignorado (suxírese |data-acceso=) (Axuda)
  9. Dominic Goodall; Harunaga Isaacson. The Raghupañcikā of Vallabhadeva, Volume 1, Groningen, Egbert Forsten, 2004
  10. Maurice Winternitz; Subhadra Jha. History of Indian Literature

Véxase taménEditar

BibliografiaEditar

Ligazóns externasEditar


modelo poboaciónEditar

Evolución da poboación desde 1996 ata 2018

1996 2000 2002 2003 2004 2006 2008 2010 2012 2014 [2016]] 2018

818 823 831 810 818 833 846 870 897 969 1.001 1.023